На свій перший гонорар у "Літакценті" я купила ковбаси. Тепер сиджу і думаю: я ентузіаст чи філістер за Гофманом? З одного боку, гонорар за літературознавчу статтю (ентузіаст?), з іншого боку, я купила не книжок собі, а ковбаси (філістер?). Отакі справи.

Читаю статтю Гайдеггера про Гельдерліна. Щиро не люблю обох, все одно, що слухати, як Моісєєв співає про "Бутирку" (неможливо і ірреально, але насолода приблизно та сама, тільки точно не буде очікуваного гумору чи хоча б ліричних відступів на тему і без ( Read more... )

Дивилася фільм  Луїса Бунюеля "Ангел истребления", 1962 рік. Після чудового бенкету гості розуміють, що чомусь не можуть вийти з вітальні. Не тільки не можуть, але й не намагаються. Постійні розмови про те, що варто вийти, але ніхто нічого не робить.

Сюр, абсурд, Кафка  - і все на грані фолу і розуміння.
Я у захваті.

Монолог Парха ( Read more... )

Читаю Ахматову.

Вона така, як ми. І не така зовсім.
Її вірші надихають на життя, хоч кажуть про смерть.

Поползли дожди по крышам, 
Свет рассвета, словно стронций,
Только ветер нервно дышит
И колышет мое солнце.

Только отблески огня,
Как кометы фонари,
Ночь погибнет ради дня,
Мне дожить бы до зари.

Красно-синий, темно-алый
Просыпается рассвет,
И грохочет запоздалый
Лунный поезд тьме вослед.